Це не гра на вилови — це священний ритм, де кожен кид тримає емоційну вагу. З тишні Кіото та пульсу Лагоса я знайшов радість у затриманні, а не у спіймі. Рибальство стало поезією.

У дитинстві, серед хвилей і тиші ночі, я навчився шукати не рибу, а історії — кожен кид ставав строфою, кожна риба — складом. Це не гра, а пам’ять.

У вночній тиші, риболовство стало поезією — тихим ритуалом, де кожен кид — це не ловля, а пам’ять. Тут живе емоційна архіва: блиск коралу під місячним світлом, невимовлена надія у кожній хвилі.