Тиха буря та риболовство як мій код

Я не створював гри з риболовства. Моя мати малювала чудовись моря на зруйних причалах, а мій батько вчив мене: алгоритми не брешуть — вони лише чекають. У ранні години, коли місто спить, я сиджу біля води з ноутбуком. Не щоб зловити велику рибу — а щоб слухати. Тиха порожність між кидами — це надія. RTP? Це пiсня бабусі, що співає над хвилевими озерами. RNG? Це пульс під її пензлями.

Я створив «Fishing Key» не як механізм, а як петлю пам’яті: три кроки — ловити те, що втратився, уникатись приманок і знаходити свій ритм. Кожен кид — строфа. Кожна риба — склад.

У «Fishing Hunt» гравці не переслідують скарб — вони переслідують своє відображення у коралових reefs. Одна жінка поделилася, як сполоула першу сребряну окуня пiсля трьох років втрат. Це була не вдача — це тишота.

Я не продаю «риболовної слави». Я пропоную «риболовний щит». Бюджет — не обмеження, а повага. «Океанський нагляд» — це не подІя, а ехо з наполеганих бесид на майднай.