Навчилася ловити не на щастя, а на слух: хвилях між півноччю й розсвітом. Кожен бет у 50 центів став священим ритуалом — архівом терпіння, ритму й шепоту моря, що розуміє лише одинокий кодер.

У вночній тиші, риболовство стало поезією — тихим ритуалом, де кожен кид — це не ловля, а пам’ять. Тут живе емоційна архіва: блиск коралу під місячним світлом, невимовлена надія у кожній хвилі.

З дитинства я навчився слухати хвилі — не для перемоги, а для присутності. Це не гра, а емоційний архів, вирізаний солоним повітрям і морськими припливами.