У двірі, де світло екрану — єдина річ, що залишилася, я вчився знаходити мир не у шумі, а у тиші. Це не про перемогу — це про чекання повідомлення, яке ніколи не приходить.

Справжній радість у грі іграх — не в джекпотах, а в тихому ритмі між риском і дивуванням. Це не гра, а священний обряд: кожна крутка — це шептлєва історія світла, води й внутрішньої тиші.

У тихій миті між хвилами я знайшов спокій, коли всі скролили екран. Рибальство стало моєю терапією — не про щастя, а про вибір: тиша, присутність і глибока зв’язок із природою.