Це не гра про риболовлю — це ритуал тиші, де кожен кид — це вдих між тишею та рухом. Я створюю світ, де риба — не мета, а ехо давнішого за алгоритми.

Ця гра — не про виграш, а про тиху мить, коли дитина сміється напівночі. Я створив її для тихого моменту між оберненнями — де кожен оберт — це вигук і пам’ять, а не щастя.

Ця гра не про прибуток чи блискаві бонуси — вона про тиш, що залишається після хвилі. Кожен механізм — це дихання, кожен колір — відтінок темної океанської глибини. Замість радості — пам'ять.

Я розробляв ігри не для екстазу, а щоб зрозуміти, чому гра — це повернення додому. Кожен механізм — це дихання у тиші, а не хаос. Тут нема нагород — тут є ритм душі.

Рибальство — не втіка, а повернення додому. У тиші спостереженні, а не панічному переслідуванні, я відкрив ритм хвиль, справедливість RNG і душу кожного киду. Це не гра на щастя, а обряд присутності.

Ця гра — не про виграш, а про тиху радість дитячого сміху напівночі, коли море дихає. З мудрості бабусі я створив риболовство як обряд терпіння — кожен кидок несе емоційну вагу.

Я не шукав гри, а пошукав тишіну під хвилями. У світі, що гнить до допаміну, я знайшов істину у тихому ритмі ланцю. Це не втеча — це повернення душі.