Гра — це не алгоритми й шанси, а поезія душі під зоряними хвилями. У цьому світлі морських снідах кожен оберт стає відчутністю, а не перемогою. Приєднуйся до подорожі, де гра звертається у спогу.

Як випускник BFA з Чикаго перетворив тривогу під час нічних ігор на візуальну поезію — не за нагородами, а за змістом. Кожна пиксель — це пам’ять, а не перемога.

Гра — не про перемогу, а про слухання тиші між хвилями. Цей твір розкриває схований ритм емоцій, а не механіку — це архів пам’ятей, якими грають мрії наприкоть опівної.