Відкидаючи залежність від дофаміну, я перетворив риболовство на поему існуванції — де кожен кид — це ритм, а кожен вилов — шепт зі сенсом. Це не про щастя, а про гармонію між випадковістю та спокоєм.

Це не про ловлю риби — це про тишу, що залишається після хвилі. Кожен кид — це шепт до океану, де ритуал стається мистичною поезією руху. Приєднуйся до мене.