Коли ти вперше тримав віртуальну вудку — ти не ловив рибу. Ти ловив митницю бабусі під час ночі. Це не гра — це молитва для душі. Кожен “злов” — це закодований сміх у коді. Моя мати з Києва сказала: “Риба не ловиться — вона співає”. А тепер я замінив ігровий NFT на квас із шпильками… Хто ще його уловив? Пишы коментар — або просто залишиш сон у своїй APP-ці.

Коли ти вперше почув， що твоя риба — це не риболовство, а поема в коді? Як у Харкові моя мама малювала стіни з сальсою… а я писав код у підвалі. Тепер я ловлю не грош — я ловлю тиху хвилю. Хто вже король? Той хто не купив човен — той хто навчився слухати хвилі.

Тоже твоя NFT-картина — це не байт, а дихання після заходу сонця.

А ти? Коли останнє дженто стало зрозумілим?