Коли спин зупиняється… ти все ще чув алаве

Я не почав як рибалка. Я почав тим, хто кидав дротики у воду — сліпий, нетерпеливий, сподіваючись, що щасло знайде для мене.

Перший кидок був дихом

Мої перші дні на воді відчувалися як спроба прочитати китайську поезію англійською. Я думав: «1» чи «2» — це стратегія. Але потім — я помяв: тишнеча не була порожньою; вона була повна ритму. Океан не говорить числами — вона говорить дихами.

Бюджет був хвиллю

Я встановив свůй океанський бюджет: 50–80 доларiв за сесiю, не бiльше. Не тому що я боявся втрати — а тому що я навчився: справжня багатство живе у тишнечi. Кожен малий кидок став сакральним, коли приплив зупинявся.

Глибока боротьба та кораловий пир

Декотьких ночей, коли мiсячне свiтло цалувало гаван і хвилi танцювали проти каменiв, я побачив щось реальне: не перемога чи втрати — а присутнiсть. «Глибока боротьба» не про перемогу; вона про слухання вiтру мiж кидками.

Чотирнадцять секретiв стати рибалкою

Один: Дивися перед кидком — навчи читати правила як лулабу.
Два: Коли тишнеча кличе — йди повольно.
Три: Перемагай лише пiсля того, як почув алав.
Чотирнадцять: Кидок нe ж e рyбa — це пам'ять, зроблена видимою.

Доля — це вигляд, а не щасло

Я колись думав: доля написана богами. Тепер я знаю: доля написана твоєю рукою — у момент, коли ти опускаєш линию у глибоку воду і обираєш залишись.

Тобi не потрiбен великий сїт. Тобo потрiбнiTишнечнI вечорI. Чашка кавI на зарI. Один кидок, що нагадає чому тут тебе.