Коли я втратив 17-й спин... я посміхся

Я ще пам’ятаю перший раз, коли я втратив — 17 разів поспіль. Я листував додатки для риболовств о 2 годині ранку, переслідуючи RTP-пиковий і безкоштовні спини наче життєві лінії. Моя екран світився #FFD700, мої навушники грали хвилами від материнських касет. У Бруклайн вона казала: «Дитина, ти не ловиш на щастя — ти ловиш на спокой». Я думав, що перемога — це редкий еквіпмент. Але після 17-го поразу? Я не розлючився. Я посміхся. Риба не у грi — вона була у мене. Справжнє скарб — не в’ртуальна перлина чи золотий триден — а спокойна година пiсля заходу сонця, коли хвилювали маленькi риби пiд вуличним освiтленням. Ритм був не в алгоритмах RNG — а у моєму диханнi. Тож я перестав переслiдувати перемогу. Я почав грати для радостi. Тепер кожного ранку перед роботою я вмикаю додаток — не щоб виграти, а щоб почувти справжнє: повiльний кид до спокою. Моя нова «риболовна ключ»? Не еквипмент. Не статистика. Лише я — і десять хвилин спокою з солоною повitтю на балконi. Ти тут не для того, щоб зловити рию. Ти тут для того, щоб пам’ятати: ти все ще існуєш — навтьки проиграш.