Тихий хлопець і радість

Я не мав намір стати рибалем. Я був тим, хто шукав тишеви після довгих днів у Чикаго — допоки море не покликнуло мене назад.

Перший кидок: Один у півноч

Моя перша човна була малою. Моя сітка — тонкою. Я не знав, що гнати — лише ритм хвиль проти сталевого, нота солі на повітрі. Нема натови. Нема шуму. Лише я, приплив і пов повола очекання.

Читання води

Я перестав листати перемоги. Почав слухати: як лань тривожить перед тим, як мун висвятиться у темнiй водi начерни.

Бюджет, що не висох

Я поставив лимит: одна кава, двадцять хвилин, наполовину долара за кидок. Не для прибутку — а для присутностi. Море не нагороджує швидкостi; воно нагороджує тишеву.

Сезони тишової смiхu

Зимнi ночi стали священими зборами — іншi подили свою втрату як поезiя. Ми не кликали голосом — ми посміхалися з закритими очима.

Що виявилося вашим останнім обертанням?

Це було як пам’ятать: тобто тобто небув один.

Висновок: Ритуал — це не вилов

Тобто вам не потрбно перемогти великою, щоб багатими. Вам потрбно лише з’являтися — з терпеливою й дозволити морю пам’ятати вас назад.