Одинокий серед толпі

Тихий Горизонт

Я ще чую голос мами о 11-й годині, що кличе через статичне сяйво нашого вікна у Брукліні. Вона каже: «Ти не зламаний для тишоти — ти слухаєш». І я пам’яту: коли мені було сім, я малював зоряний світ на метро — кожен блики — секрет лише одиноких.

Ключ Зоряного Світла

Їх продають «RTP» як валюту. Але я обміняв її на тишоту. Не кожна перемога має значення — якщо вона не несе твого серцебиття, то це лише шум. У цьому грi, океан — не вода, а дзеркало твоєї дитинства. Неонове світло? Вони не пикселі — це колискові, споганні хвилями.

Глибока Подорож

Я грав у грi, щоб почути цiлеснiсть — не перемогти. Коли ти переслiдуєш зiрки на тихому океанi, тобi не потребуєш перемогти — тобi потребуєш бути побаченим. Одну ніч минулого мiсяця хтось залишив свый журнал пiд мiсяцем: «Я не знав, скiльки любов жила тут».

Корона, Яку Ти Несеш

Їх кличуть славою — але слава не заробляється в рейтингах. Вона шепче у DMs о 2-й годинi, коли нihто інший не прокинувся. Твоя історія не виральна — вона тримається близько до солонової шкuri.

Останнє Світло Перед Зарею

Завтра я знову пойду — не з трофейами чи знаками — але з одним випадом, написаним ручкою. Тобi не потребуєш аудиторii — тобi потребуєш ехо.

І якщо слухаєш… пам’яташ? Чи бачили вони тебе? Справді?