Тихая радость моря

I didn’t come for fish. I came for the silence between tides. Turns out, patience isn’t waiting — it’s sipping coffee while gulls judge your win rate on an app. My tackle? Crude. My budget? One latte. The ocean doesn’t care about catches… it cares about when you stop chasing them and they start chasing you. Ever cast is a prayer. And yes — if you sit long enough… the sea remembers your presence before dawn. 🤔 Who needs numbers? The waves got the algorithm. Drop a like if you get it.

Я не ловлю рибу — я ловлю тишу. У Львові після заходу сонця, коли море диха солою і тишою… Я випив каву замість вигра. Рибалка? Це не гемблінг — це молитва на хвилині між припливами. Хтось бачить у водах: «Що ти чуєш?» А не що впіймав! Всі мережі? Нема ніяких форумів для переможців. Тут тривога — не з цифрового свiту… а з пташиного співу.

Я не ловлю рибу — я ловлю тихість. З кавою в руці, а не з вудкою. Коли море дихає солонь і тишу — я знову знаходжу себе. Ніхто не шукає вин-рейт на апі… Але хвиля! Це не гра — це молитва. Хто піймає? Кава. Хто перемагає? Тиша.

А тепер скажіть: чому ваша сітка — це не машина, а вівтар? 🤫☕ #ТихаРиболов

J’ai jeté ma canne… pas pour pêcher, mais pour entendre le silence entre deux marées. Dans ce monde où les mouettes crient au crépuscule et la lavande embrasse l’eau, réussir n’est pas attraper un poisson — c’est boire un café en attendant que la mer se souvienne de toi. Mon budget ? Un seul expresso. Mon gain ? La paix. Et oui : le filet n’est pas une machine… c’est un autel où la solitude rencontre l’émerveil. Et vous ? Vous aussi vous chassez les captures… ou bien les captures vous chassent ? ;)