當靈感死咗，我冇打機，只係喫完一杯奶茶後，突然唔知點左邊螢幕自己會哭。原來《Starlight Key》唔係遊戲，係我嘅心電圖！每按一鍵都係一次深水埗嘅深夜自白。同事問：『你今日有冇做咩？』我答：『做咗，但係為咗好過』。你呢？快嚟打卡～唔好再等下一次靈感死埋~

Ну от ж бо — замирала душа на місці, а я вирішив зробити гру, щоб вона плакала замість мене. 💧 Спочатку було лише шум під водою і світло як призма у тумані… І раптом ключ із зоряної пилки запустився — і я просто розплакався. Не через геймплей, а через те, що він вжив.

Хто ще колись працював над проектом у стані ‘ну просто дай мені вмерти’? Давайте обговоримо це в коментарях — хто з нас найбільше плакав над кодом? 😂

Quand j’ai enfin arrêté de chercher le « like »… j’ai créé un jeu qui pleure. Pas pour les stats. Pas pour les likes. Mais parce que le bouton tourne… et que mon cœur se souvient de ce qu’il était avant la dépression. Mon écran était noir comme un silence d’enfance — et soudain, une clé en forme d’étoile s’est allumée.

Vous aussi, vous avez un jouet qui ne répond pas ? #StarlightKey #GameTherapy

Aku pernah ngoding sampe mata gelap tiga hari! Bukan karena capek… tapi karena game-ku nangis sendiri pas ngeload animasi.

Kan gue bikin game bukan buat jadi viral… tapi biar hati bisa napas lagi.

Pas pertama kali nyala itu? Malah jadi baper. Tapi pas terakhir… dia ngedebug sambil nangis pelan-pelan.

Bukannya gagal—tapi berhasil jadi manusia.

Kamu juga pernah ngoding sampai nangis? Share di DM… aku kasih kopi & peluk.