Я думала: це про риболовство? Ні. Це про те, як тиша між кидами — коли ти просто сидиш і слухаєш, як шепель кричить на заході. Риба не втікає золото — тиша втікає душу. Я не ловлю рибу… Я ловлю митність.

Твоя бабця? $50? Ні. Твоя бабця — це тихий вечір у хаті з кавою і мріями.

Хто виграв? Не риба. Ти виграв, коли зупинився… І навпаки.

Що тобі зробити тепер? Сядь. Поглянь на хвильку. Не кидай — слухай.

Як же я зрозумів: риба — це не мета-гроші… а тиша між кидами! Коли ти ловиш у власному басейті з $50 — ти не ловиш рибу, ти ловиш момент між диханням і плачем води. І коли сонце сходить — тобі шука виглядає на тебе з натягом калючого в’язання з птахами. Хто сказав: “Не викидай спину”? Треба лише спитися… і подивитися: чому самотнє бачило? 😌